Свято-Воскресенський храм с.Зазим'є, Українська Православна Церква - Помер найстарший протодиякон Київської єпархії отець Борис Крамаренко

Служитель Божого престолу отець Борис був родом із Чернігівщини, з багатодітної сім’ї. З дитинства мав хист до музики і тому після семирічної школи з благословення матері вирушив до Києва здобувати музичну освіту. Але війна змінила сподівання молодого хлопця . В вісімнадцять років він змушений був воювати, звільняючи Київ від гітлерівців, а в дев'ятнадцять став повним кавалером ордена Слави, був нагороджений двома медалями «За відвагу», медаллю «За бойові заслуги», бойовими орденами Чехословаччини, Польщі... На війні він втратив ногу, але віра в Бога і в життя тільки окріпла. Після повернення з війни і череди шпиталів він обрав шлях служіння Богові. Ще будучи на милицях він почав ходити до Успенської церкви у Бобровиці. Згодом він був висвячений у диякона. Після того як закрили Успенську церкву, де він прослужив 16 років, о.Бориса перевели до Броварів у Петро-Павлівський храм.
Майже 60 років розділяла з цим святим старцем свою долю матушка Параскева, виховавши спільно двох дітей, переживаючи з ним нескінченні фронтові болі і скрутні часи, завжди його підтримуючи і підбадьорюючи. Та і сам батюшка був веселою людиною.
Похорон отця Бориса відбувся 1 лютого після заупокійної Літургії у храмі "Всіх скорботних радість" в м.Бровари, де служив отець диякон останні роки життя. Знали о.Бориса багато, а тому проститися з ним прийшло безліч духовенства Київської, Чернігівської єпархій, фронтові друзі, яких не так багато залишилося, простого люду, для якого він був завжди доступним.
Протодиякона Бориса похоронили на подвір'ї біля храму в честь свв. апп. Петра і Павла поряд із священиками сослужителями, які відійшли до Господа трохи раніше: отцем Володимиром Левчуком та о.Борисом Настичем.

Жителі с.Зазим'я пам'ятають ті часи, коли будучи ще молодим дияконом, о.Борис не раз приїздив і служив у нашому храмі в 70-80 рр.

Вічна тобі пам'ять служителю Божий! Зі святими упокой, Господи!